ПОСТАТІ РІДНОГО КРАЮ

Тема. Борис Антоненко-Давидович. Величний образ матері в оповіданні “Слово матері” . 

(1 слайд)

         Презентація до уроку

Мета:  (2 слайд)

•         висвітлити основні факти життя та творчості Б. Антоненка-Давидовича, особливості його світогляду;

•          розвивати вміння аналізувати прозові твори, уміння грамотно висловлювати власні думки, спостережливість, логічне мислення;

•         застосовувати новітні технології;

•          виховувати повагу до своїх батьків, до свого народу, до української мови.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. 
Форми роботи: повідомлення учнів, „лови помилку", „стоп-кадр", „мікрофон". 
Словник до уроку: фабула — хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі; канва, схема розвитку життєвих подій, подана в художньому творі у послідовному порядку.

 Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, мультимедійна презентація, учнівські малюнки до оповідання.

Епіграф уроку: (3 слайд)

 Вже кінчається день, і немає вогнів, 
Щоб здолати темряву ночі, 
Скоро, скоро вже смерть затамуємій біль 
І закриє натруджені очі. 
Та я чую вже гуркіт далеких подій, 
Де звитяжці не знатимуть спину. 
Де з могили, з руїни, із мрій 
Піднесуть до життя Україну. 
Із „ Тюремних віршів" Б. Антоненка-Давидовича. 1943-1944 рр. 

Перебіг уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

•      Вступне слово вчителя(читає епіграф до уроку). Це уривок із „Тюремних віршів" українського письменника, твори якого мали б уже давно увійти до шкільних хрестоматій. Однак довгий час його творчість школярі не вивчали. Він знав чесну і вірну дорогу, якою ішов сам і його послідовники. Автор прочитаних рядків відчуває наближення своєї фізичної смерті, але вірить у піднесене життя України в майбутньому.  (4 слайд)
   Усе, сказане вище, — про українського письменника Бориса Антоненка-Давидовича, який зробив значний внесок у вітчизняну літературу, ніколи не відступав від власних принципів, ніколи не обминав дороги батьків і їхніх традицій. 

ІІІ. Повідомлення теми й мети уроку.
Учитель. Які завдання відповідно до теми уроку ви перед собою ставите? 
(Ознайомитися з основними віхами життя Б. Антоненка-Давидовича, напрямками його творчості; визначити тему твору „Слово матері".)

 ІV. Актуалізація опорних знань 
— Які свята на пошанування жінки ви знаєте? (8 Березня, День матері.) 
— Коли святкується День матері? (Друга неділя травня.) 
— Які пісні, присвячені матерям, ви знаєте? („Лебеді материнства", „Мамина вишня", „Росте черешня в мами на городі".) 

V. Вивчення нового матеріалу 
Учитель. Ви готували повідомлення про життєвий і творчий шлях Б.Антоненка-Давидовича. На дошці записані основні дати. Ваше завдання — зафіксувати в зошиті не тільки дату, а й подію, що ста¬лася в цей час у житті письменника. Стежте за повідомленнями однокласників. 
Повідомлення учнів (5 слайд)
1-й учень. Народився Борис Антоненко-Давидович 5 серпня 1899р. у передмісті Засуллі коло міста Ромен, тоді на Полтавщині. Батько його працював спочатку кваліфікованим робітником-залізничником — машиністом пасажирських поїздів, а пізніше, оста¬точно осівши в Охтирці, — монтером на електростанції й кіномеханіком. Під час Першої світової війни, мобілізований до армії, він пропав безвісти. 15-річним юнаком Борис залишився без батька з одинокою безпомічною матір'ю. 
2-й учень. На щастя, у зрусифікованій родині знайшлася для допитливого хлопчика вчителька від народу, від української казки й пісні, від славних козаченьків... Це була його недригайлівська бабуся Олександра. „Дуже часто, — згадував Борис Дмитрович, — баба, закінчивши пісню про якогось-то славного козаченька, вважала за необхідне пояснити проспіване. Розповідь її переходила на старовину, в ті далекі часи, коли наші предки — козаки — боролися за волю з турками й татарами, з ненависною польською шляхтою... Баба оповідала про це не з книжок, які навряд чи могла читати, а так, як передавалося їй від дідів-прадідів". 
3-й учень. Про Бориса Антоненка-Давидовича лишилися дуже цікаві спогади гімназійного товариша Юрія Самброса, написані 1957 року, видані 1988 року в Америці: „Борис був розумний, високообдарований, талановитий парубок, з усміхненим лагідним облич-чям... внутрішньо енергійний і напористий, гостро-спостережливий, емоційний, дошкульний на слово, завжди витриманий і культурний. З-під широкого лоба з темно-каштановим непокірним чубом поблис¬кували вдумливою іронією розумні молоді очі. Йому на той час було ледве 22 роки (1899 року народження). Він недавно скінчив Охтирську гімназію й вступив до університету, але був уже широкоосвіченою, начитаною людиною з політичними переконаннями марксиста й з українською душею".  (6 слайд)
4-й учень. Писати Антоненко-Давидович почав давно, ще в гімназійні роки. Це були поезії, фейлетони, сатиричні нариси, а 1916 року в шкільному друкованому журналі з'явився його перший солідний нарис під назвою „Моя поездка на Кавказ", що, як признається сам автор, був якоюсь мірою прообразом того цікавого мандрівного жанру, який пізніше приніс йому славу (збірки „Землею українською", „Збруч" та ін.). 
5-й учень. Восени 1917 року вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Трохи згодом переїхав до Києва і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Доба революції й хвиля національно-державного відродження України захоплюють молодого студента. Він організовує українські школи, веде непримиренну боротьбу з залишками царських русифікаторів у системі народної освіти.                                                                                     6-й учень. Роки революції на деякий час загальмували його пристрасть до літературної праці, але вже у 1920—1921рр. він багато пише. 1923 року з'явилися друком оповідання „Останні два" і драма „Лицарі абсурду".  (7 слайд)
7-й учень. Увесь творчий шлях Антоненка-Давидовича саме життя поділило на два періоди. 
Перший — від 1923 року до 1933-го, тобто від по¬яви першого його оповідання „Останні два" до публікації останньої перед життєвою катастрофою збірки оповідань „Паротяг ч.273", що вийшла у видавництві „Молодий більшовик" 1933 року. 
Другий період — червень 1957 року, коли Антоненко-Давидович після 22 років ув'язнення повернувся до Києва й відновив свою творчу працю. 
8-й учень. У перший період написані оповідання „Запорошені силуети" (1925), „Тук-тук" (1926), повісті „Синя волошка" (1927), „Смерть" (1928), „Справжній чоловік" (1929), „Печатка" (1930), збірка нарисів „Землею українською" (1930) і багато інших. Крім цього, між 1926-м і 1933-м він писав роман-трилогію „Січ-мати", що уривками друкувалась у журналах „Глобус" і „Життя й революція". 
Учитель. На деякі тенденції розвитку суспільства в 30-ті роки XX століття слід звернути особливу увагу. Арешти українських письменників, імена яких вам поки що маловідомі, весною 1933 року, самогубство яскравого українського письменника Хвильового 13 травня, самогубство М. Скрипника 7 липня й після цього нова хвиля арештів українських письменників і культурних діячів створили пекельні умови для життя і роботи митців.  (8 слайд) 
9-й учень. 5 січня 1935 року — арешт, безглузде слідство, комедія суду, беззаконний і безпідставний смертний вирок, заміна на 10 років ув'язнення, яке практично тривало аж 22 роки. Лише смерть тирана — Сталіна — і короткотривала доба відлиги врятували життя письменника. Несподівано для всіх у червні 1957 року Антоненко-Давидович повернувся до рідного Києва, виснажений фізично, але морально і духово — незламний. ( слайд 9)
10-й учень. У минулі каторжні роки він утратив був усяку надію повернутися будь-коли до літературної праці. Але після смерті Сталіна його несподівано охопив потяг до літературної творчості. Антоненко-Давидович повернувся до Києва, привізши із собою вже першу чорнову редакцію свого роману „За ширмою". 
Але поки роман солідно доопрацьовувався, Бо¬рис Дмитрович своє нове життя на волі розпочав знову мандрівкою по рідній, давно не баченій батьківщині. Закінчив цю мандрівку відвідинами Буковини, Покуття, Галичини і Закарпаття. 
11-й учень. Для Антоненка-Давидовича справді настала ніби друга творча молодість. З-під його пера виходять нові твори. Він пише й публікує багато нових оповідань, окремих збірок, повістей і романів: „В сім'ї вольній, новій" (1960), „Золотой кораблик" (1960), психологічно-побутову повість зі студентського життя 1920-х років „Образа", соціально-психологічне оповідання „Так воно показує" і, нарешті, повісті та романи: „Слово матері" (1960), „За ширмою" (1963), „Семен Іванович Пальоха" (1965) та багато інших творів. 
Учитель. Його знову почали убивати. Забороняли друкуватися, видавати книжки, навіть писати, бо все, що встигав покласти на папір, ретельно й регулярно вилучалося органами держбезпеки. 
Він страждав за сина, на жаль, легковажного і податливого, якого руйнували продумано й послідовно. Він катувався психічною хворобою дружини, що через постійні цькування чоловіка й сина мучилася манією переслідування. А по смерті дружини його хотіли добити забороною на одруження з жінкою, яку глибоко шанував... Встигли завдати останнього, смертельного удару, — інспірували суд із фальшивими звинува-ченнями у його психічній неповноцінності. 
Він доживав віку „в своєї останньої надії", в родині названої доньки Ярини Тимошенко. 
Його останнє слово: „Хлі-і-ба-а..." прозвучало 9-го травня 1984 року о 10 годині 45 хвилин, бо до нього прийшла смерть. 
На літературному вечорі, присвяченому 90-річчю від дня народження Б. Д. Антоненка-Давидовича, Михайлина Коцюбинська наголосила, що найкращим твором ювіляра є він сам. 
Тож ми ознайомимося із уривком однієї з найкращих повістей Бориса Антоненка-Давидовича „Слово матері". 
Робота з текстом  (слайд 10)
Завдання 1. Передати фабулу (див. словник до уроку) твору. 

Завдання 2. Прочитайте в особах (мати, автор, син) уривок з твору, коли хлопчик приїжджає на канікули до матері. 
Метод „стоп-кадр" (слайд 11)
1 кадр 
(до слів: „Матері аж рогач випав з рук.") 
1, Чому хлопець вирішив звернутися до матері „по-городському"? 
2. Що означає „звернутися по-городському"? 
2 кадр 
(до слів: „Мати скрушно похитала головою...") 
1. Хто такий „ошуканець"? Чому для матері син став схожим на ошуканця? 
2. Чому погляд матері сповнений „докору, образи й болю", адже син давно не був удома і вона, певно, сумувала за ним і хотіла його бачити? 
3. Що означає вислів „свого роду відцурався"? 
4. Доберіть синоніми до слова „варнякати". Чому із цілого синонімічного ряду говорити, повідомляти, казати, шептати, базікати, верзти, теревенити автор обирає саме це слово? 
(„Вибране" із синонімічного ряду слово розмов¬не, належить до емоційно зниженої лексики, зневаж¬ливе; підкреслюється зневага до хлопця.) 
3 кадр 
(до слів: „Відколи на міському базарі...") 
1. Прочитайте слова, якими підкреслюється хви¬лювання матері за сина, якого змінило перебування в місті. Про що вони свідчать? 
2. Поясніть вислів „передав куті меду" і доцільність його використання. 
3. Чому мати плакала так, наче ховала сина? 
4. Чи є фраза „Простіть мені, мамо, я більше так ніколи не буду..." розкаянням? 
4 кадр 
(три наступних абзаци) 
1. Чому мати не любила, „коли хто перед паном чи урядником у мові на городські слова ламався"? 
2. Чому заробітчан із Таврії мати зустріла дуже співчутливо? 
3. Чи дотримався Іван обіцянки, яку дав матері? 
Учитель. Нерідко ми з вами не замислюємося над важливістю слів, сказаних матір'ю. Справжню їх вартість ми починаємо цінувати лише тоді, коли стаємо дорослими. А ще — тоді, коли мами покидають цей світ. 
Перечитайте заповіт, який дала мати синові перед смертю. Як ви його зрозуміли? Чи згодні ви з ним? 
(Це питання передбачає проблемну ситуацію: материн заповіт — не „водитися"з панами — може бути неоднозначно сприйнятий учнями. Одні з них погоджуватимуться, що слід товаришувати з рівними собі за матеріальним становищем, інші стверджуватимуть, що головне в спілкуванні—духовна сутність людини. Важливо „переключити" роботу учнів на художню канву твору. Наприклад: 
Мало хто з нас відчуває, як складеться наша подальша доля, які наслідки матиме той чи інший наш учинок. А от як склалися обставини життя героя повісті і чи справдився материн заповіт — про це ми поговоримо на наступному уроці.) 
VI. Закріплення вивченого. Метод „Лови помилку" 
1. У 1918 році Б.Антоненко-Давидович закінчив Охтирську гімназію. 
(Ні. В 1917.) 
2. У 1920—1921 роках письменник очолює відділ культури. 
(Ні. Він очолює відділ освіти.) 
3. У 1916 році опублікований перший солідний на¬рис „Моя поїздка в Карпати". 
(Ні. Нарис „Моя поездка на Кавказ".) 
4. Творчий шлях Б.Антоненка-Давидовича можна поділити на три періоди. 
(Ні. На два періоди.) 
1. Письменник був ув'язнений 10 років. 
(22 роки.) 
5. У 1957 році повернувся до Харкова. (Ні. До Києва.) 
VII. Підсумок уроку.

Оцінювання знань учнів

     Учитель. Я — представник „Літературної газети", маю до вас декілька запитань. 
Метод „Мікрофон" (слайд 12)

•      Що нового ви дізналися сьогодні на уроці? 

•      Який заповіт дала мати своєму синові? 

•       Що ви понесете з собою в подальше життя із засвоєного на сьогоднішньому уроці? 

VIII. Домашнє завдання. (слайд 13)

 Для всіх: прочитати уривок з повісті „Слово матері" до кінця. 
1 група (визначені режисер, актори)- інсценування уривка: останній епізод твору (непорозуміння між панами і матір'ю Зіньки).